Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну

Психо-візуальні механізми керування сприйняттям засобами графічного дизайну в умовах інформаційного перевантаження

2025-12-20T23:40:24+02:00

Мета дослідження полягає у виявленні, систематизації та критичному осмисленні психо-візуальних механізмів, що застосовуються в сучасному графічному дизайні для керування сприйняттям в умовах інформаційного перевантаження. Методи дослідження. Застосовано інтердисциплінарний підхід, що поєднує положення когнітивної психології, нейроестетики, гештальт-теорії та дизайн-аналітики. Основними методами дослідження є: критичний візуальний аналіз; когнітивно-перцептивна інтерпретація; філософська концептуалізація візуального досвіду; контент-аналіз прикладів візуальної комунікації в умовах інформаційної насиченості. Наукова новизна. У статті здійснено міждисциплінарний аналіз психо-візуальних механізмів керування сприйняттям засобами графічного дизайну в умовах інформаційного перевантаження крізь призму когнітивної естетики та візуальної семіотики. Уточнено застосування психо-візуальної узгодженості як чинника ефективної комунікації в умовах перенавантаження. Запропоновано типологію когнітивних функцій форм, що дає змогу розглядати візуальні елементи як носії перцептивного впливу. Узагальнено психо-візуальні механізми керування сприйняттям засобами графічного дизайну в умовах інформаційного перевантаження. Результати мають прикладне значення для проєктування візуальних комунікацій, можуть використовуватися в якості аналітичного інструментарію при створенні візуальних стратегій та впроваджуватися до змісту підготовки майбутніх графічних дизайнерів. Висновки. Дослідження психо-візуальних механізмів керування сприйняттям засобами графічного дизайну підтверджує їхню провідну позицію у структуризації візуальної інформації в умовах інформаційного перевантаження. Важливо орієнтуватися не на візуальну складність, а на інформативність і керованість уваги, що дає підстави створювати адаптивні, інтуїтивно зрозумілі дизайнерські рішення. Графічний дизайнер є посередником між складними інформаційними потоками та когнітивними можливостями користувача, а графічний дизайн виконує регулятивну та сенсоутворюючу функції. Результативність проєктування об’єктів графічного дизайну залежить від здатності графічного дизайнера застосовувати гештальт-принципи, візуальні акценти, ритм, композиційну рівновагу, що забезпечують когнітивну економію та полегшують сприйняття.

Комплексний підхід до формування професійних компетенцій через кваліфікаційну роботу в графічному дизайні

2025-12-20T23:52:14+02:00

Стаття присвячена аналізові комплексного підходу до формування професійних компетенцій у галузі графічного дизайну через виконання кваліфікаційної роботи. Метою статті є визначення ефективних методів розвитку дизайнерських навичок, творчого потенціалу та аналітичного мислення здобувачів вищої освіти шляхом реалізації індивідуальних кваліфікаційних проєктів, які об’єднують теоретичні знання та практичні вміння. Методологія дослідження базується на поєднанні аналітичного, проєктного та експериментального підходів. Здійснено аналіз кваліфікаційних робіт студентів спеціальності 022 «Дизайн» освітньої програми «Графічний дизайн» ХДАДМ, проведено спостереження за динамікою формування компетентностей, а також використано методи самооцінювання, рецензування та презентаційної діяльності. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні цілісної системи формування професійних компетенцій, яка базується на проєктно-аналітичному підході та передбачає активне залучення студентів до пошуку актуальної тематики, аналізу соціокультурного контексту, розробки дизайн-концепції та реалізації її у вигляді завершеного візуального продукту. Особлива увага приділяється вивченню ролі креативних і цифрових технологій, інноваційних форм візуалізації та інтерактивних засобів у забезпеченні професійного зростання майбутнього дизайнера. Висновки. Результати дослідження свідчать, що кваліфікаційна робота є ефективним інструментом інтеграції знань, навичок та професійної ідентичності здобувачів освіти. Комплексний підхід сприяє формуванню системного мислення в студентів; кваліфікаційна робота дає змогу розвинути здатність до проєктної діяльності, критичного аналізу та самопрезентації; активне застосування сучасних технологій при формуванні авторських концепцій продукту забезпечує індивідуалізацію дизайнерського підходу; робота над реальними або симульованими кейсами підвищує рівень мотивації та усвідомлення власного професійного шляху. Дослідження засвідчує доцільність подальшого впровадження комплексного підходу в освітній процес підготовки дизайнерів візуальних комунікацій.

Інноваційні засоби дизайну фірмового стилю бренду: сучасність і перспективи

2025-12-21T00:02:05+02:00

Мета статті полягає в аналізі сучасних засобів розробки фірмового стилю, а саме – модульних і варіативних логотипів, адаптивної типографії та гнучких колірних систем як зразків дизайну, а також правил та принципів формотворення в режимі автоматичного екранного підлаштування для зручності користування, на основі змінних підходів, придатних до адаптації на різних платформах, пристроях, контекстах. При збереженні загальної впізнаваності, це можуть бути різні версії логотипу (повна, скорочена, монохромна) або лише графічний елемент (фірмовий знак). Завданням є: виявити їхній потенціал для оновлення айдентики в умовах багатоканальної комунікації та швидких змін у технологіях. Методологія дослідження базується на поєднанні теоретичного аналізу наукових джерел і практичних кейсів редизайну, здійснених українськими та міжнародними дизайн-студіями. Використано аналітичний, структурний та порівняльний методи, а також системний підхід, що дає змогу оцінити ефективність рішень за об’єктивними критеріями та здійснити прогностику. Наукова новизна полягає у висвітленні трансформації фірмового стилю з традиційної статичної системи в динамічну. З’ясовано, як змінні графічні елементи, адаптивна типографія й індивідуальні кольорові рішення допомагають брендам залишатися актуальними та підвищувати ефективність комунікацій. Висновки. Фірмовий стиль на сучасному етапі має розглядатися як система, що дає змогу адаптувати візуальні рішення до різних медіа та каналів комунікації. Редизайн як інструмент трансформації визначається не лише естетичними якостями, а й конкретними показниками ефективності. Перспективи розвитку фірмового стилю бренду полягають у поєднанні стратегічного підходу та нових технологій, включно із підходами до дизайну як інструменту створення візуальної айдентики на основі адаптивних і змінних правил, усупереч непорушним фіксованим елементам, проте впізнаваного в різних контекстах. Така позиція висуває вимоги до професійної підготовки дизайнера як головного виробника конкурентоспроможних зразків дизайн-продукту.

Дизайн інтерфейсу на основі теорії когнітивного навантаження

2025-12-21T00:13:18+02:00

Мета статті. Дослідження має на меті обґрунтувати принципи дизайну інтерфейсу на основі теорії когнітивного навантаження, з акцентом на баланс між зниженням надмірної перцептивної складності та наданням користувачам можливостей контролю у ситуаціях невизначеності чи суперечливих результатів. Методи дослідження. Методологічну основу становить теорія когнітивного навантаження, яка розрізняє внутрішнє, зовнішнє та релевантне навантаження. У роботі використано порівняльний аналіз наукових публікацій, міжнародних стандартів доступності (зокрема WCAG 2.2) та сучасних програмних рішень, орієнтованих на інклюзивний і адаптивний дизайн. Наукова новизна. Вперше систематизовано практики зменшення когнітивного навантаження в інтерфейсах вебзастосунків з позиції поєднання мінімізації зовнішнього навантаження з інтеграцією інструментів користувацького контролю. Запропоновано рекомендації для дизайнерів і розробників щодо впровадження механізмів інклюзивної адаптації інтерфейсів, зокрема засобів на основі штучного інтелекту. Висновки. Вплив на внутрішнє когнітивне навантаження передусім досягається через оптимізацію системних повідомлень, текстів кнопок і підказок, тоді як користувацький контент залишається поза контролем дизайнера. Надмірне когнітивне навантаження можна зменшити дотриманням стандартів розміру шрифтів, міжрядкового інтервалу, контрасту та чіткої візуальної структури. Водночас параметри, як-от вибір шрифту чи колірна схема, дають суперечливі результати й значною мірою залежать від індивідуальних когнітивних особливостей і попереднього досвіду користувачів. Оптимальним підходом є впровадження механізмів персоналізації та адаптивності, що дозволяють кожному користувачеві встановити комфортний рівень складності й знайти баланс між простотою та функціональністю.

Сучасні підходи до застосування ботанічної ілюстрації у графічному дизайні

2025-12-21T10:55:15+02:00

Мета дослідження – комплексно проаналізувати застосування ботанічної ілюстрації в графічному дизайні, виявити інноваційні методи її створення. Методи дослідження. Для визначення та структуризації актуальних напрямків ботанічної ілюстрації у графічному дизайні застосовані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, дедукції, порівняння, узагальнення; методи спостереження та міждисциплінарного синтезу. Упорядкування інформації в дослідженні дизайн-проєктів здійснюється завдяки методу групування. Наукова новизна. У результаті розгляду різних підходів до створення та практичного використання ботанічної ілюстрації вперше запропоновано розмежувати види графічного відтворення: ботанічну ілюстрацію, ботанічні мотиви та цифрову ботанічну ілюстрацію. Висновки. Результати дослідження засвідчили, що ботанічна ілюстрація потребує глибшого аналізу саме в контексті графічного дизайну та підвищеної уваги в науковому середовищі. Визначено потребу щодо переосмислення ботанічної ілюстрації за допомогою цифрових методів графічного відтворення. Ботанічна ілюстрація як специфічний жанр сформувалася історично, перетворившись на важливий вид графічного відтворення. Її традиційні та цифрові форми, а також ботанічні мотиви ефективно використовуються митцями, дизайнерами України і світу. На сучасному етапі розвитку цифрових засобів спостерігається трансформація графічної мови дизайну, що впливає на підходи та стилістичні особливості ботанічної ілюстрації. Завдяки цим змінам вона набуває нових функцій, систематично впроваджується у дизайн-проєктах як ефективний засіб візуальної комунікації. Професійні ілюстратори регулярно використовують ботанічні ілюстрації та ботанічні мотиви, поєднуючи традиційні художні техніки з цифровими технологіями, переважно в поліграфії. Вони комбінують традиційне ботанічне мистецтво з цифровими технологіями, що сприяє стилістичному збагаченню графічного дизайну та відкриває нові можливості для творчої реалізації. Важливо підкреслити, що цифрова ботанічна ілюстрація, створена за допомогою стилуса та планшета, має унікальну систему візуальної комунікації, яка істотно відрізняється від традиційних графічних методів. Такий підхід розширює межі розвитку та використання ботанічної ілюстрації, відкриваючи нові перспективи для її вдосконалення.

Аналіз сучасних вебплатформ у векторі цифрової архівації

2025-12-21T11:06:22+02:00

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз сучасних вебплатформ з позиції їхньої ролі в процесах цифрової архівації та визначити, яким чином інформаційна архітектура, дизайн користувацького інтерфейсу та принципи доступності впливають на збереження, структурування й репрезентацію цифрового контенту. Методи дослідження містять порівняльний та структурно-функціональний аналіз, що дало змогу виявити типологічні особливості сучасних вебплатформ, простежити взаємозв’язок між їхньою інформаційною архітектурою, функціональністю та користувацьким досвідом у контексті цифрової архівації. Наукова новизна полягає у визначенні тенденції переходу від інтерфейсу як зовнішньої оболонки до інтерфейсу як інструменту мислення, що поєднує функції дизайну, архівування й кураторства, розкриваючи культурний вимір UX-дизайну в цифрових платформах альтернативних лімітованих видань. У дослідженні також уведено поняття «архівного UX». Висновки. Проведене дослідження засвідчило, що сучасні вебплатформи, орієнтовані на альтернативні лімітовані видання, формують багаторівневу екосистему, у якій дизайн поєднує технічну, комунікаційну й культурну функції. Виявлено три основні вектори розвитку: естетично-репрезентаційний (Calameo, Issuu), архівно-документальний (Internet Archive, QZAP, Anarchist Zine Library) та кураторсько-дослідницький (Are.na, Tumblr). Гібридні системи (Ko-fi, Gumroad, DC Punk Archive) демонструють інтеграцію комунікаційних, фінансових і архівних механізмів, формуючи нову типологію цифрової взаємодії. Ефективність архівних платформ визначається узгодженістю інформаційної архітектури, інтуїтивною навігацією та дотриманням стандартів доступності WCAG. UI/UX-дизайн постає інструментом формування цифрової пам’яті, а архівний UX – синтезом функцій збереження, інтерпретації й доступності. Перспективи подальших досліджень полягають у створенні моделей сталого архівного дизайну, що поєднує естетичні, технологічні й соціокультурні принципи.

Художньо-стилістичні засади піксель-арту в дизайні комп’ютерної гри

2025-12-22T10:55:51+02:00

Мета дослідження. Стаття присвячена виявленню та систематизації художньо-стилістичних засад піксель-арту в дизайні комп’ютерних ігор як самостійного напрямку візуалізації дизайн-систем. Методи дослідження. Використано історико-порівняльний метод для розкриття динаміки змін візуальної мови під впливом технічних факторів; мистецтвознавчий аналіз –для визначення ключових стилістичних прийомів візуалізації; культурологічний підхід – для інтерпретації феномену естетики обмежень у контексті цифрової культури, зокрема піксель-арту. Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематизації художньо-стилістичних засад піксель-арту як цілісної естетичної системи в дизайні комп’ютерних ігор. Уперше запропоновано поняття «граматика піксель-арту», яким позначено сукупність універсальних візуальних правил, що забезпечують читабельність, виразність і цілісність ігрового образу незалежно від технічної платформи. Узагальнено ключові принципи стилістики піксель-арту у зв’язку з історичними апаратними обмеженнями та сучасними практиками інді-дизайну. Піксель-арт осмислено як свідому художню стратегію в естетиці обмежень, що визначає характер комунікації між грою та гравцем. Висновки. Проведене дослідження засвідчило, що піксель-арт, сформований технічними умовами ранніх платформ (NES, Game Boy, SNES), трансформувався в самодостатню художню систему сучасного геймдизайну. Основні принципи – обмежені палітри, чітка кластеризація, селективний контур, дизеринг і тайлова структура – забезпечують поєднання економії засобів із високою виразністю. Концепт «граматики піксель-арту» дає змогу описувати цей напрям як мову візуальної комунікації та продуктивну творчу стратегію. Систематизовані положення можуть слугувати методологічною базою для навчальних курсів із цифрового мистецтва та інді-геймдизайну, а також основою подальших досліджень у сфері UX-дизайну й цифрової культури.

Кросмедійність у дизайні реклами: нові виклики та можливості

2025-12-22T11:23:58+02:00

Метою дослідження є вивчення того, як функціонує кросмедійність у сучасному рекламному дизайні, та визначення її ролі у формуванні комунікації на різних медіа-платформах. Потрібно визначити основні виклики, з якими стикаються дизайнери в роботі з контентом, що поширюється у фрагментованому медіа-середовищі, та можливості, які виникають завдяки технологічним інноваціям. Методологія дослідження. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід. Використано порівняльний та дискурсивний аналіз, а також культурно-історичний метод, які сприяють простеженню динаміки становлення медійних і дизайн-практик. Методи культурної аналітики забезпечують якісне опрацювання матеріалу, тоді як інтерпретаційний підхід дає змогу виявити ціннісні й смислові виміри сучасного медійного простору. Наукова новизна полягає в систематичній інтеграції принципів кросмедіа в сферу дизайну реклами, що розглядається не тільки як технічне рішення, а і як культурна й естетична стратегія. На відміну від попередніх досліджень, що зосереджувалися переважно на конвергенції медіа в журналістиці чи розвагах, у цій роботі кросмедійність постає як ключова парадигма для розуміння того, як рекламний дизайн переформатує комунікаційні практики. Проілюстровано те, як візуальні характеристики, наративна узгодженість і технологічні інновації функціонують разом у сфері кросмедійного рекламного дизайну. Висновки. Проведений аналіз підтверджує, що кросмедійність стала визначальною рисою сучасного дизайну реклами. Вона дозволяє створювати єдині комунікативні системи, де кожне медіа додає особливий шар до загальної нарації, а візуальні коди та дизайнерські стратегії гарантують безперервність і впізнаваність у різних каналах. Водночас кросмедійні практики породжують низку викликів, що проявляються в інформаційному перевантаженні, фрагментованій увазі аудиторії, технологічній залежності. Проте можливості, які пропонує кросмедійність, переважають її ризики. Імерсивне розповідання історій, інтерактивність, персоналізація й гібридні формати відкривають нові способи залучення аудиторії та розширення культурної ролі реклами. У цьому контексті дизайн більше не зводиться до естетичного оздоблення чи комерційної корисності; він функціонує як культурна практика, що поєднує технології, суспільство та споживача. Дослідження демонструє, що кросмедійний дизайн реклами слід розглядати як творчу дисципліну та соціальну практику, що відображає та формує цінності сучасної культури.

Авторські мистецькі школи в контексті розвитку художньо-проєктної культури галичини

2025-12-22T13:01:28+02:00

Мета дослідження – на основі аналізу діяльності авторських мистецьких шкіл О. Новаківського, сестер Олени та Ольги Кульчицьких, О. Сорохтея, Р. Сельського, М. Зорія простежити розвиток художньо-проєктної культури Галичини. Методи дослідження. Дослідження базується на застосуванні різних методів: аналізу джерельної бази в пізнанні етнокультури Галичини, проведенні зустрічей, інтерв’ю, вивченні сімейних архівів, відвіданні виставок, практичному використанні отриманих результатів дослідження. Наукова новизна полягає у висвітленні процесів художньо-проєктної культури Галичини крізь призму функціонування авторських мистецьких шкіл О. Новаківського, сестер Олени та Ольги Кульчицьких, О. Сорохтея, Р. Сельського, М. Зорія. Дослідження виявило особливості розвитку художньо-проєктної культури Галичини: функціонування в краї авторських мистецьких шкіл, зв’язок шкіл з українським та зарубіжним художньо-проєктним досвідом, прогресивним творчим і художньо-педагогічним доробком митців тощо. Розкрито авторські методики викладання художніх дисциплін: рисунку, живопису, пленерного живопису, спецживопису, основ композиції, ручних робіт, історії української та зарубіжної культури тощо, використання в навчальному процесі прогресивних методів та форм. Висвітлено художньо-проєктну спадщину митців та її значення для формування в творчої молоді української національної ідентичності. Висновки. Авторські мистецькі школи характеризувалися національним корінням, самобутніми художньо-педагогічними напрацюваннями, методологією художньо-проєктної освіти, формуванням засад українського дизайну, використанням прогресивних західноєвропейських здобутків, підготовці кваліфікованих українських кадрів. Важливо використати цей досвід у сучасній етнодизайнерській підготовці фахівців України.

Гармонізація концепції управління екосистемою індустрії моди з цілями сталого розвитку

2025-12-22T12:53:11+02:00

Стаття присвячена вирішенню актуальної проблеми трансформації індустрії моди в сталу екосистему з використанням екосистемного підходу. Мета дослідження полягає в пошуку шляхів гармонійної адаптації концепції управління трансформацією індустрії моди у сталу екосистему з вимогами досягнення Цілей Сталого Розвитку (Sustainable Development Goals, SDG). Методи дослідження. Аналіз причинно-наслідкових зв’язків суперечності між функціонуванням індустрії моди й вимогами SDG виконаний з позицій екосистемного підходу. Для визначення складу факторів впливу на сталий розвиток індустрії моди використаний контент-аналіз її функціонування. Для представлення і оцінки стану екосистеми індустрії моди використана система із шести факторів впливу – це фактори економічної, екологічної, технологічної, художньо-естетичної, соціокультурної та управлінсько-адміністративної природи. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні причинно-наслідкових зв’язків суперечності між функціонуванням індустрії моди і вимогами SDG. Побудовано концепцію управління сталим розвитком індустрії моди з потенційною можливістю вирішення суперечностей між обсягом реалізації фешн-продуктів та екологічною безпекою. Надані рекомендації до гармонійної адаптації концепції управління сталістю індустрії моді з вимогами SDG. Гармонізація заснована на балансуванні основних факторів впливу на функціонування індустрії. Висновки. Результати дослідження засвідчують про тенденції конвергенції концепцій швидкої та повільної моди з пошуком шляхів компенсації негативного впливу масового тиражування фешн-виробів із скороченим життєвим циклом на сталість індустрії моди. Комбінування позитивних рис концепцій швидкої та повільної моди на основі оптимізації балансу економічних, екологічних і соціокультурних факторів сталості може стимулювати становлення моди нової культури. Перспективи подальших наукових досліджень полягають в аналізі ролей та можливостей розподілених смарт-агентів генеративного штучного інтелекту в організації функціонування сталих екосистем індустрії моди майбутнього.

Категорії зон візуального сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну

2025-12-22T11:34:18+02:00

Мета статті – дослідження основних категорій зон візуального сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну у предметно-просторовому середовищі. Методи дослідження передбачають застосування критичного аналізу теоретично-практичного матеріалу, порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення, Метод експериментального комп’ютерного моделювання. Наукова новизна полягає у визначенні основних категорій зон візуального сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну у предметно-просторовому середовищі, заснованих на факторах візуального сприйняття, які відіграють ключову роль у проєктуванні та створенні органічного середовища у будь-якому просторі. Висновки. Результати критичного аналізу сучасних досліджень та систематизація отриманих даних визначили основні категорії зон візуального сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну, а саме: 1) категорія А – візуальне сприйняття усього комплексу творів мистецтва та дизайну в просторі у взаємозв’язку і з частиною певного середовища; 2) категорія В – візуальне сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну як окремого самодостатнього об’єкта; 3) категорія С – візуальне сприйняття окремих об’єктів комплексу творів мистецтва та дизайну; 4) категорія D – візуальне і тактильне сприйняття окремих деталей, фактури, текстури окремих об’єктів. Дослідження, аналіз та структурування визначених категорій візуального сприйняття дозволило виявити їх основні характерні ознаки та ієрархію структурних взаємозв’язків зон сприйняття комплексу творів мистецтва та дизайну у просторі, яка представлена та запропонована у розробленій автором дослідження візуальній структурній схемі. Результати теоретичного дослідження являються частиною методологічного структурування композиційних і візуальних взаємозв’язків творів мистецтва та дизайну із предметно-просторовим середовищем у рамках синтезу мистецтв та сприяють формуванню архітектурного простору на новому якісному рівні. Перспективою подальших досліджень є аналіз, виявлення і визначення нових категорій та принципів композиційних і візуальних взаємозв’язків між творами мистецтва/дизайну та предметно-просторовим середовищем для проєктування гармонійного простору.

Застосування відеопроєкційного мепінгу як технологічного ядра при організації масових заходів

2025-12-22T11:46:05+02:00

Мета статті полягає у фіксації та комплексному аналізові досвіду проведення публічної події із застосуванням технології відеопроєкційного мепінгу в просторі вищого навчального закладу. Дослідження зосереджене на художньо-концептуальних, матеріально-технічних та організаційно-інформаційних аспектах, які у своїй взаємодії формують цілісну модель реалізації проєкту. Методи дослідження. У роботі застосовано описовий підхід, характерний для мистецтвознавчих і міждисциплінарних студій, де провідним методом є рефлексивна реконструкція авторського досвіду, що дає змогу відтворити специфіку створення арт-інсталяції в умовах освітнього середовища. Методологія дослідження ґрунтується на якісному аналізові й послідовному описі процесів, які супроводжували підготовку та реалізацію інсталяції VJXL: від формулювання задуму й добору візуального матеріалу до структурування команди, технічного налаштування обладнання, апробації калібрування та публічної демонстрації результатів. Наукова новизна. Окреслено інструменти програмного забезпечення, технічні параметри проєкційного устаткування, а також умови, що вплинули на вибір локації і сценарій події. У статті наголошено на ролі командної взаємодії, яка забезпечила баланс між індивідуальною творчою ініціативою студентів і колективною відповідальністю за кінцевий результат. Висновки. Внаслідок дослідження виявлено ключові чинники, що зумовили успішність проєкту, серед яких такі: внутрішня мотивація учасників, синхронізація аудіовізуальних компонентів, підтримка академічної спільноти, залучення зовнішніх партнерів. Систематизація отриманого досвіду дала змогу визначити потенційні ризики, зокрема технічні обмеження обладнання й часові рамки підготовки, а також окреслити переваги інтеграції відеопроєкційного мепінгу в освітній процес і культурний простір університету. Результати дослідження мають прикладне значення для дизайнерів, кураторів та організаторів масових заходів, водночас вони становлять наукову цінність для подальших студій у сфері медіа-арту, інтерактивних технологій, освітнього дизайну та культурології.

Розвиток дизайну адаптивних інтер'єрів на основі інтеграції даних у реальному часі

2025-12-22T11:58:16+02:00

Метою статті є визначення теоретичних та практичних аспектів формування адаптивних інтер’єрів шляхом інтеграції даних у реальному часі як ключового інструменту підвищення функціональності, енергоефективності й персоналізації просторового середовища. Методи дослідження ґрунтуються на системному підході, що включає аналітичний огляд сучасних концепцій дизайну інтер’єрів, систем сенсорного моніторингу, штучного інтелекту й користувацького досвіду. Наукова новизна статті полягає в систематизації сутнісних засад адаптивного інтер’єру та узагальненні чинників, що спричиняють потребу його впровадження в сучасне архітектурне проєктування. В роботі запропоновано комплексну типологію просторової адаптивності як взаємодії між технологічними, поведінковими й естетичними параметрами. У статті доведено, що інтеграція даних у реальному часі в процесі дизайну інтер’єрів є дієвим засобом створення високофункціонального простору, здатного до самоорганізації, сталого розвитку та відповідності сучасним запитам користувача. Висновки. Формування інтер’єру нового покоління потребує інтеграції цифрових технологій, здатних не лише автоматизувати процеси, а й створити інтерфейс взаємодії між людиною та простором. У сучасному дизайні інтер’єрів вельми важливим постає впровадження інтелектуальних систем управління середовищем як основи для гнучкого реагування на зміну потреб користувача, зовнішніх умов і функціонального призначення простору. Дані в реальному часі відіграють роль фактора, що забезпечує оперативну трансформацію інтер’єру без фізичного втручання, підвищує адаптивність і знижує ресурсні витрати. Вплив даних у реальному часі на адаптивність інтер’єрів здійснюється за чотирма ключовими напрямами: динамічне управління середовищем, поведінкову персоналізацію, функціональну трансформацію й просторову безпеку. Створенню гнучкого, інклюзивного й енергозберігаючого середовища сприяє використання сенсорних систем, IoT-платформ та алгоритмів навчання.

Методологія проєктування інклюзивного середовища відповідно до принципів естетики та ергономіки

2025-12-22T12:10:27+02:00

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та формулюванні методології, що дозволяє проєктувати інклюзивні простори, які відповідають вимогам естетики й ергономіки. Методи дослідження. Методологічна основа дослідження містить кілька взаємопов’язаних аналітичних підходів. Застосування системно-структурного аналізу дало змогу дослідити внутрішні зв’язки та динамічну взаємодію між усіма елементами системи, виявити приховані закономірності та спрогнозувати вплив змін. Додатково були використані функціональний аналіз стосовно оцінки ефективності й ролі кожного елемента системи та порівняльний аналіз щодо вивчення й зіставлення наявних практик. Це надало можливість визначити оптимальні рішення. Наукова новизна. Уперше розроблено й обґрунтовано методологію проєктування інклюзивного середовища, яка комплексно поєднує принципи естетики та ергономіки. На відміну від наявних підходів, що зосереджуються переважно на функціональності, запропонована методологія враховує візуальну привабливість, емоційний комфорт і гармонію простору, роблячи його не лише доступним, а й естетично цінним для всіх користувачів. Висновки. Застосування функціонального та порівняльного аналізу розроблених методологій проєктування підтвердило, що естетичні й ергономічні принципи не виключають одне одне, а взаємно доповнюють. Гармонійне поєднання цих двох аспектів суттєво підвищує ефективність інклюзивних рішень та загальний рівень задоволеності користувачів. Сформовані практичні рекомендації можуть бути використані в дизайнерській та архітектурній практиці й містобудуванні. Ці рекомендації сприяють утіленню інклюзивних принципів на всіх етапах – від початкового задуму до реалізації проєкту. Проєктування інклюзивного середовища з урахуванням естетики та ергономіки є не лише технічним завданням, а й важливим соціальним інструментом.

Передумови використання сортового різноманіття Iris germanica L. у міському ландшафтному дизайні

2025-12-22T12:37:34+02:00

Мета дослідження. Мета дослідження – виявлення достовірної інформації про перспективи широкого використання сортового різноманіття Iris germanica L. у міському ландшафтному дизайні, зокрема в насадженнях обмеженого й загального користування. Методи дослідження. Дослідження здійснено завдяки використанню низки спеціальних і загальнонаукових методів, зокрема натурного обстеження, моніторингу, спостереження, аналізу, узагальнення, прогнозування та пояснення. Саме вони стали основою наукового обґрунтування отриманих напрацювань і підсумків досліджень. Наукова новизна. У статті вперше представлено сформований асортимент Iris germanica L., що відповідає умовам українського клімату, а також здійснено класифікацію обраних сортів за періодами квітування та кольорами квітів, що сприяє зручності користування ними в процесі формування квітників різного призначення, складності й стилю планування. Наукова новизна ґрунтується на проведенні аналізу передумов використання сортового різноманіття Iris germanica L. у насадженнях обмеженого й загального користування, що є важливим та необхідним заходом на шляху збагачення асортименту рослин міського ландшафтного дизайну в реаліях сьогодення. Висновки. Результати аналізу декоративних властивостей та еколого-біологічних показників сортового різноманіття Iris germanica L. з погляду цінності для міського ландшафтного дизайну за умов українського клімату свідчать про їхній високий потенціал. Використання цих рослин є прекрасною можливістю збагатити насадження обмеженого та загального користування, адже вони мають низку переваг у порівнянні з іншими трав’янистими красивоквітучими та декоративно-листяними представниками флори. Серед ключових – це багате різноманіття квітів за формою, розміром і забарвленням, різний час квітування, витончена лінійна форма листя, яке зберігає свою декоративність упродовж усього вегетаційного періоду за оптимальних умов культивування, морозостійкість, посухостійкість, відносна невибагливість до ґрунтових умов, стійкість до шкідників і хвороб, легкість вегетативного розмноження. Вказані позитивні характеристики ірисів сприяють використанню їх як ключових компонентів різних квітникових композицій, зокрема урочистих рабаток, орнаментальних квітників, міксбордерів, а також натуралістичних композицій і різновидів кам’янистих квітників.

Урбаністичні гібриди: сквот як перехідна форма між окупацією та інституалізацією мистецьких кластерів

2025-12-22T12:46:56+02:00

Сучасні урбаністичні процеси дедалі більше характеризуються неформальними практиками просторового привласнення, серед яких сквот постає одним із найбільш суперечливих явищ. Його поява виявляє прогалини в міській політиці, залишаючи великі території невикористаними, проте відкритими для тимчасової експлуатації. Метою статті є аналіз ролі сквотингу як перехідної міської форми між просторовою окупацією та інституціоналізацією мистецьких кластерів. У роботі застосовано типологічні, порівняльні та морфоаналітичні методи дослідження. Наукова новизна. У статті уперше запропоновано цілісну морфологічну модель сквотингу, що містить виокремлення п’яти морфотипів сквотів, кожен з яких уособлює окремий сценарій розвитку від стихійного захоплення до часткової комодифікації в межах культурних інституцій. Ці морфотипи відображають різноманітність практик сквотингу та демонструють їхній потенціал еволюціонувати від короткочасних протестних дій до платформ сталого культурного виробництва. Окрім того, розроблено оригінальну класифікацію міських гібридів, яка розташовує сквоти та арт-кластери в координатній моделі, визначеній двома параметрами: рівень інституціоналізації та інтенсивність просторового спротиву. Така система уможливлює простеження динамічних зрушень сквотів у часі та порівняння їхніх траєкторій у різних міських контекстах. Також сформовано класифікацію сквотів за типами просторової трансформації, що розрізняє зворотні, адаптивно-реутилізовані, трансформативні, напівінституціональні та радикально-дисидентські сквоти. Ця морфологічна перспектива підкреслює архітектонічну логіку сквотингу та його здатність перепрофільовувати занедбані індустріальні, житлові чи публічні середовища. Висновки. Сквотинг є транзиторною формою урбаністичного розвитку, що поєднує спротив і формування нових культурних моделей. Виокремлені морфотипи сквотів та два типи арт-кластерів демонструють різні траєкторії переходу від неформальної окупації до інституціоналізації, причому індустріальні кластери виникають лише після етапу індустріального сквотингу. Запропонована типологія урбаністичних гібридів і класифікація просторових трансформацій дають змогу розглядати сквоти й арт-кластери як взаємопов’язані елементи міської екосистеми та оцінювати їхній потенціал у стратегіях ревіталізації постіндустріальних територій.