Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну

Принципи та проєктні методи організації інтер’єрного середовища реабілітаційних центрів для жертв військових конфліктів

Юлія Радченко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження полягає у формуванні цілісного теоретико-методологічного бачення організації інтер’єрного середовища реабілітаційних центрів для жертв військових конфліктів шляхом узагальнення сучасних наукових підходів та виокремлення принципів і проєктних методів, які забезпечують сценарну керованість простору, психологічну безпеку, сенсорний комфорт, інклюзивність і підтримку автономності користувача в процесі відновлення. Методи дослідження. Застосовано системно-структурний і структурно-функціональний аналіз (інтер’єр розглядається як система функцій, потоків і режимів), порівняльний аналіз наукових концепцій і проєктних практик, морфологічний аналіз інтер’єрних рішень, графоаналітичне моделювання (сценарне зонування, маршрути пацієнта / персоналу / родини, вузли переходів, градієнти приватності, сенсорні режими), контент-аналіз джерельної бази. Наукова новизна. Запропоновано авторське трактування організації інтер’єрного середовища реабілітаційних центрів для жертв військових конфліктів як сценарно керованої людиноцентричної системи, де принципи втілюються через конкретні проєктні методи й засоби, а саме: сценарне зонування; функціональне розділення потоків пацієнтів, персоналу та відвідувачів / родини; створення буферних просторів між зонами різних режимів; упровадження керованих сенсорних режимів; застосування адаптивних меблів та обладнання; формування неінституційного характеру інтер’єру (колір, світло, матеріали, меблювання, навігаційно-інформаційні засоби), що зменшує асоціації з лікарнею, підвищує психологічну безпеку й підтримує гідність користувача, придатні для методичного використання в українській практиці дизайну. Висновки. Доведено, що ефективність інтер’єрного середовища реабілітаційного центру для жертв військових конфліктів визначається не сумою ізольованих рішень, а узгодженою системою взаємодії принципів організації простору. Встановлено, що просторові сценарії підтримують траєкторію відновлення користувача та забезпечують керовані переходи між режимами перебування. Обґрунтовано, що керований світло-колірний і акустичний режим, читабельна навігація і градієнти приватності знижують сенсорне перевантаження й ризики повторної травматизації. Доведено, що інклюзивна доступність має реалізовуватися як практика повсякденної автономності користувача, а не лише як виконання мінімальних параметрів доступу. Встановлено, що «естетика гідності» формує етичний і професійний стандарт реабілітаційного простору та підсилює мотивацію і готовність користувача до взаємодії з реабілітаційним процесом. Визначено, що запропоновані принципи можуть бути застосовані як методичний каркас для адаптації наявних просторів з урахуванням профілю травм і ресурсних обмежень в українських умовах війни та післявоєнних часів.

Принципи інклюзивного дизайну інтер’єрів реабілітаційних центрів: український та міжнародний досвід

Ігор Бондар, Юлія Кабацька — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є узагальнення підходів до інклюзивного дизайну інтер’єрів реабілітаційних центрів на основі аналізу українських і зарубіжних практик. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аналітичного, описового та структурно-функціонального підходів, що дає змогу комплексно оцінити принципи організації доступного середовища та їх вплив на комфорт і функціональність простору. Застосовано аналітичний метод для розгляду принципів інклюзивності в контексті сучасних соціальних викликів; описовий – для виявлення особливостей організації середовища; структурно-функціональний – для характеристики складових доступності; методи узагальнення – для визначення тенденцій розвитку; візуально-аналітичний підхід – для інтерпретації архітектурно-просторових рішень. Наукова новизна. У статі авторами було узагальнено наукові підходи до доступності середовища через виокремлення фізичного, сенсорного та психологічного аспектів як взаємопов’язаних складових реабілітаційного простору. Розглянуто положення універсального дизайну, сформульовані Р. Мейсом і розвинені Е. Стайнфельдом та Дж. Мейселом, у контексті їх застосування з урахуванням функціональних і психоемоційних чинників. На основі аналізу українських і зарубіжних практик визначено підходи до формування доступного та терапевтично орієнтованого середовища, зокрема поєднання безбар’єрних рішень, адаптивного зонування, зрозумілої навігації та сучасних технологій. Встановлено, що ефективність простору залежить від інтеграції аспектів доступності та узгодженості функціональних елементів. Висновки. Інклюзивний дизайн є ключовим чинником створення ефективного реабілітаційного середовища, що поєднує безбар’єрність, функціональність і врахування потреб пацієнтів і відвідувачів, та потребує подальшого розвитку з урахуванням міжнародного досвіду.

Інноваційні технології в дизайні центрів реабілітації постраждалих внаслідок військових дій

Ніна Семироз, Валерія Старовська — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Метою статті є комплексний аналіз сучасної наукової бази, присвяченої впровадженню інноваційних технологій у дизайн центрів реабілітації постраждалих внаслідок військових дій, а також систематизація їхнього впливу на формування архітектурно-просторового середовища. Особливу увагу зосереджено на виявленні взаємозв’язку між сучасними реабілітаційними методиками, технологічним оснащенням і принципами організації внутрішнього простору з урахуванням фізичних, психоемоційних та соціальних потреб пацієнтів. Методологія дослідження. У дослідженні застосовано аналітичний метод для опрацювання наукових джерел і нормативної бази; системно-структурний – для визначення взаємозв’язків між функціональними зонами реабілітаційних центрів; порівняльний для зіставлення вітчизняного та зарубіжного досвіду; індуктивний і дедуктивний – для формування узагальнень та теоретичних висновків. Також використано проєктно-аналітичний підхід для оцінки впливу інноваційних рішень на організацію простору та функціонально-ергономічний підхід для обґрунтування параметрів середовища, що відповідають принципам доступності, інклюзивності та безбар’єрності. Наукова новизна. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних наукових джерел і вперше систематизовано інноваційні технології реабілітації (зокрема роботизовані системи відновлення рухових функцій, VR- та AR-технології, сенсорні кімнати, телереабілітаційні платформи, адаптивні інженерні системи) з позицій їхнього впливу на дизайн інтер’єрів центрів реабілітації постраждалих внаслідок військових дій. Обґрунтовано, що інтеграція таких технологій зумовлює трансформацію просторових рішень, потребує гнучкого зонування, модульності й технічної адаптивності середовища. Висновки. Встановлено, що інтеграція інноваційних технологій у дизайн реабілітаційних центрів сприяє підвищенню ефективності відновлення пацієнтів, формуванню інклюзивного, безпечного та ергономічного середовища й адаптації простору до сучасних реабілітаційних потреб. Доведено, що архітектурно-дизайнерські рішення мають розглядатися як складник терапевтичного процесу, оскільки правильно організоване середовище позитивно впливає на психоемоційний стан, мотивацію до відновлення та соціальну інтеграцію постраждалих осіб.

Теоретико-правовий аналіз інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру: дослідження міжнародних практик

Павло Огоноченко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у науково-обґрунтованому формуванні підходів до інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру на основі поглибленого аналізу міжнародних практик з урахуванням інженерних, правових, соціальних та економічних вимог. Методологія дослідження включає використання низки взаємопов’язаних наукових методів, зокрема: метод індукції та дедукції – для аналізу сутності та змісту процесу інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру. У статті узагальнено й систематизовано підходи до інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру на основі поглибленого аналізу міжнародних практик у Північній Європі та Азії, де підземні простори, транспортні вузли, школи, паркінги, спортивні та громадські об’єкти виконують подвійні функції у звичайному режимі та в режимі захисту. Наукова новизна статті полягає в комплексному підході до осмислення інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру, де укриття розглянуто як багатофункціональні елементи міського простору, що здатні оперативно й безперешкодно переходити з повсякденного режиму в режим захисту із збереженням безперервності сервісів. Доведено, що сучасні міста потребують рішень, які одночасно забезпечують безпеку людей і безперервність функціонування публічних послуг, отже, укриття мають бути не окремими й малодоступними об’єктами, а органічними елементами транспортної інфраструктури, закладів освіти, лікувально-профілактичних установ, адміністративних будівель. Висновки. У статті встановлено, що інтегрування укриттів у цивільну інфраструктуру є ключовим пріоритетом безпекової політики міської стійкості, оскільки поєднує просторову раціональність і безпекові стандарти з повсякденною функціональністю об’єктів, забезпечує швидкий доступ населення до захисту без порушення звичного ритму життя.

Вплив технологій модульного виробництва на дизайн інтер’єрів житлових будинків

Дар’я Колобанова — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у визначенні закономірностей впливу модульної конструктивної системи різного ступеня заводської готовності на формування дизайну житлових інтер’єрів. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів теоретичного аналізу наукових джерел, порівняльного аналізу модульних житлових систем різного ступеня заводської готовності та узагальнення отриманих результатів. Модульне житло розглядається як інтегрована виробничо-проєктна система, у межах якої конструктивні, інженерні та інтер’єрні рішення формуються у взаємозв’язку. Наукова новизна полягає в розгляді інтер’єру модульного житла як складника виробничо-проєктного процесу. Встановлено залежність характеру формування внутрішнього простору від ступеня заводської готовності конструктивної системи, що проявляється у зміні моменту прийняття інтер’єрних рішень та рівня їхньої інтеграції. Результати дослідження свідчать, що в системах з повною заводською готовністю внутрішній простір формується на ранніх стадіях і реалізується у виробничому середовищі як частина єдиної модульної структури. У системах з частковою заводською готовністю значна частина рішень переноситься на етап будівельної реалізації, що забезпечує більшу варіативність, але знижує рівень попередньої узгодженості. У дослідженні розроблено структурно-логічну схему формування інтер’єру, що відображає послідовність етапів та зміщення моменту прийняття рішень залежно від рівня заводської готовності, а також аналітичну матрицю, яка систематизує складники інтер’єру за етапами їхного формування. Крім того, запропонована модель може бути використана у проєктній практиці для обґрунтованого вибору модульної системи відповідно до вимог до житлового середовища та прогнозування рівня інтеграції інтер’єрних рішень. Її застосування дає змогу на ранніх стадіях визначити ступінь фіксації просторових, інженерних і предметних складників інтер’єру в межах виробничого процесу й етапу реалізації. Висновки підтверджують, що ступінь індустріалізації модульного будівництва визначає морфологію житлового середовища та впливає на просторову організацію та логіку формування інтер’єрних рішень.

Дизайн суднового середовища: концептуальна спрямованість та особливості проєктування

Євген Антонович, Наталя Данильченко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей дизайну суднового середовища, чинників, які впливають на його формування, а також у порівнянні концепцій проєктування екстер’єру та інтер’єру різних типів суден. Дослідження враховує комплексний підхід, важливість поєднання ергономічних і функціональних аспектів з естетичного складника. Методи дослідження. В основній частині використані порівняльний аналіз теоретичного матеріалу та підтверджуючого його ілюстративного, аналіз конструктивних особливостей суднового інтер’єру. Проаналізовано сучасні наукові джерела в названій галузі проєктування. Проведено систематизацію й узагальнення інформації, на підставі чого зроблені висновки щодо тенденцій у проєктуванні суднового середовища. Наукова новизна полягає у визначенні напрямів проєктування суднового середовища, обґрунтуванні впливу сучасних технологій на дизайн суден, з’ясуванні основних концепцій проєктування різних типів суднових приміщень та систематизації вказаної інформації. Висновки. Унаслідок дослідження акцентовано увагу на особливостях проєктування екстер’єру й інтер’єру суден у контексті конструктивних особливостей досліджуваного просторового середовища. Визначені завдання, які постають на різних етапах проєктування інтер’єру суден, прийоми та засоби вирішення. Висвітлено концептуально різні підходи до проєктування суднових приміщень залежно від типу судна, розміру, району плавання та призначення приміщення. За допомогою ілюстративного матеріалу наочно продемонстровано організацію простору на судні й застосування певних меблів та обладнання. У практичній частині дослідження наведені кваліфікаційні проєкти студентів, які навчаються за освітньою програмою «Дизайн середовища». Окреслено вже існуючі й майбутні тенденції та перспективи розвитку дизайну суднового середовища. На підставі аналізу застосування сучасних технологій у галузі спрогнозовані напрями подальшого розвитку архітектури та дизайну суден.

Цифрова інтеграція об’єктів колекційного дизайну в інтер’єрне середовище

Сергій Вергунов, Наталія Вергунова, Олександр Левадний — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Визначити, як цифрові технології тривимірного моделювання, прототипування та візуалізації забезпечують перехід від колекційного дизайн-об’єкта до його інтеграції в інтер’єрне середовище, і які чинники стримують ефективність цього процесу в професійній практиці. Методи дослідження. Застосовано інтердисциплінарний підхід на перетині дизайн-досліджень, цифрової фабрикації та візуалізації. Використано структурно-функціональний і порівняльний аналіз, контент-аналіз публікацій, тематичну систематизацію та кейс-аналіз прикладів інтеграції «колекційний об’єкт – інтер’єрне середовище». Наукова новизна. У статті виконано інтегративний огляд технологій тривимірного моделювання, прототипування та візуалізації, що забезпечують перехід від колекційного дизайн-об’єкта до його контекстного розміщення в інтер’єрі. Новизна полягає в поєднанні колекційного й інтер’єрного дизайну в єдиному аналітичному контурі та виокремленні наскрізного цифрового циклу «модель–прототип–візуалізація» як практично значущої конфігурації. Запропоновано порівняльну характеристику технологій за точністю, швидкістю ітерацій, комунікацією та ресурсним впливом. Уточнено різницю між технологіями, що змінюють підхід до проєктування, і тими, що лише покращують наявні процедури, а також визначено ключові бар’єри, а саме міжплатформну сумісність і розрив між цифровою та фізичною реалізацією. Висновки. Узагальнено цифрові технології інтеграції колекційного дизайн-об’єкта в інтер’єр та показано зближення моделювання, прототипування й візуалізації в наскрізний процес. Параметричне та генеративне тривимірне моделювання підсилює варіативність рішень, перетворення даних сканування в інформаційну модель уточнює прив’язку до фактичних умов, а тривимірний друк і обробка на верстатах із числовим програмним керуванням забезпечують перевірку ергономіки та функціональності. Фотореалістичний рендеринг, рушії візуалізації в реальному часі та технології розширеної реальності покращують взаєморозуміння між учасниками проєкту й дають змогу раніше узгоджувати рішення, зменшуючи потребу в корекціях на завершальних етапах. Технології зіставлено за рівнем точності, темпом ітерацій, комунікаційною ефективністю та ресурсними витратами. Виявлено основні чинники, що стримують упровадження, а саме недостатню сумісність між платформами, невідповідність між цифровим поданням і фізичною реалізацією та потребу у фахових компетентностях команди.

Традиція як інновація: культурна спадщина в методиці дизайн-освіти

Ірина Баннова, Вікторія Кудревич, Людмила Вовкочин — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є визначення теоретичних засад і практичних напрямів використання історичної й культурної спадщини Черкащини як концептуальної основи освітніх програм із графічного дизайну та дизайну одягу в Черкаському державному технологічному університеті (ЧДТУ), а також обґрунтування ролі регіональної культурної ідентичності у формуванні візуальної культури майбутніх дизайнерів. Методи дослідження. У статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів (культурологічний, мистецтвознавчий та ін.), що забезпечують цілісний аналіз проблеми інтеграції культурної спадщини в методику викладання дизайн-освіти. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації регіональної культурної спадщини як інноваційного ресурсу сучасної дизайн-освіти. Запропоновано інтеграцію культурологічного, компетентнісного та проєктно-спрямованого підходів, що уможливлює застосування образотворчої спадщини народної культури як засобу становлення дизайн-мислення, креативності та фахової ідентичності дизайнерів, що навчаються. Висновки. Унаслідок дослідження встановлено, що історична та культурна спадщина Черкащини є важливим ресурсом розвитку сучасної дизайн-освіти, який сприяє поєднанню професійної підготовки майбутніх дизайнерів із формуванням їхньої культурної та громадянської ідентичності. Інтеграція регіонального культурного контексту в освітні програми Черкаського державного технологічного університету забезпечує формування цілісної моделі підготовки фахівців, у якій технічні навички поєднуються з умінням працювати з культурними смислами та візуальними кодами. Результати впровадження культурно-спрямованих освітніх методик підтверджують їхній вплив на заохочення здобувачів освіти, якість проєктної роботи, рівень розвитку фахових та соціокультурних умінь. Досвід ЧДТУ може бути розглянутий як перспективна модель інтеграції історико-культурної спадщини в систему підготовки дизайнерів та адаптований в інших закладах вищої освіти України.

Декоративний живопис в освіті майбутніх дизайнерів як засіб формування проєктно-образного мислення

Олена Білгородська — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження – розкрити значення впливу освітньої компоненти Декоративний живопис» на формування проєктно-образного мислення майбутнього дизайнера. Методи дослідження. Методологічну основу формування проєктно-образного мислення та живописної майстерності майбутнього дизайнера становлять праці вчених у галузі філософії, мистецтвознавства, педагогіки, психофізіології зорового сприйняття, а також теорії й методики навчання живопису. Наукова новизна. У статті з’ясовано, що формування проєктно-образного мислення – це складний психолого-педагогічний процес, у якому декоративний живопис виступає «містком» між вільним мистецтвом і суворим проєктуванням. Однією із ключових умов формування проєктно-образного мислення майбутніх дизайнерів на заняттях із живопису є декоративність. Вона постає як синтезувальний прийом, спрямований на створення цілісної композиції із заданими проєктними параметрами, що виявляється у внутрішньому узгодженні, співмірності та впорядкуванні всіх її елементів і форм. Декоративність – це форма вираження змісту та художньої образності, за якої предметна форма поступово трансформується в символ, а символ набуває ознак декоративного мотиву. Висновки. Ключовими аспектами впливу декоративного живопису на формування проєктно-образного мислення в майбутніх дизайнерів є: 1) розвиток колористичного мислення (студенти опановують закони кольорової гармонії, контрастів та емоційного впливу кольору, що є критичним для створення візуальних концепцій); 2) стилізація і трансформація форми (на відміну від академічного живопису, декоративний вчить відмовлятися від другорядних деталей на користь виразності силуету та ритму); 3) композиційна грамотність: формується вміння працювати із площиною, симетрією та ритмом, що закладає основу для подальшого проєктування інтер’єрів, текстилю чи об’єктів графічного дизайну; 4) художньо-образне мислення (виконання декоративних натюрмортів розвиває творчу уяву і здатність до генерування інноваційних ідей); 5) інтеграція традицій (робота з декоративними техніками дає змогу творчо переосмислювати національну культурну спадщину в сучасних дизайнерських проєктах). Декоративний живопис звільняє майбутнього дизайнера від «страху білого аркуша», оскільки він дає алгоритм: «аналіз – стилізація – проєкт».

Дослідницька база феномена візуального шуму в координатах графічного дизайну

Катерина Гамалія, Даниіл Тимошенко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Ця стаття є оглядовою і має за мету розглянути стан дослідження проблеми візуального шуму та його вплив на дизайнерські практики. Методи дослідження базуються на бібліографічному методі та методах систематизації, зіставлення історичних і сучасних позицій, а також інтерпретації міждисциплінарних джерел. Наукова новизна. В українському дизайнерському дискурсі розглянуто поняття «візуальний шум» з розмежуванням із «візуальним забрудненням» і «візуальним перевантаженням», описом операційних наслідків для дизайнерського проєктування та зведенням інструментів вимірювання візуального шуму. Висновки статті підтверджують, що візуальний шум є складним багаторівневим явищем, яке виникає на перетині урбаністики, дизайну та наук про сприйняття. У перцептивній рамці дослідження продемонстровано, як надлишок і конфлікт сигналів у міському просторі системно знижують його читабельність, ускладнюють ідентифікацію об’єктів та значно підвищують когнітивні витрати користувача. Авторами доведено, що візуальний шум можна не лише описувати, а й ефективно керувати ним за допомогою конкретних дизайнерських інструментів: проведення аудитів ключових вулиць і вузлів, установлення мінімальних порогів контрасту й масштабу, а також побудови чіткої ієрархії інформаційних носіїв. У роботі виокремлено дві актуальні тенденції осмислення цієї проблеми в сучасному дизайні: стратегію радикальної редукції через впорядкування та регламентацію середовища, а також стратегію наслідування складності, де шум стає ресурсом емоційної виразності й відображенням багатошарового міського досвіду. Отримані результати засвідчують потребу в системних фундаментальних дослідженнях феномена саме в координатах графічного дизайну для створення читабельного, безпечного й людиноцентричного міського простору, що дасть змогу виробити ефективні інструменти проєктування не лише для міста, а й для інших середовищ, де виявляється графічний дизайн.

Стан наукового розроблення проблеми дизайну української поштової марки

Ольга Поберій — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження полягає у визначенні стану наукового розроблення проблеми дизайну українських поштових марок шляхом систематизації та аналізу історіографії і джерельної бази, а також виявлення лакун для подальших наукових розвідок. Методи дослідження. У роботі застосовано методи систематизації та класифікації для розподілу джерельної бази за тематичними групами; порівняльний метод для зіставлення розвідок істориків, філателістів та мистецтвознавців; метод теоретичного узагальнення для визначення стану вивченості проблеми. Наукова новизна полягає у здійсненні першого цілісного огляду стану наукового розроблення проблеми української поштової марки з акцентом на її мистецький складник. Визначено ключові прогалини в історіографії українського дизайну поштових марок. Зокрема, уперше увагу акцентовано на тому, що поза межами системного аналізу залишається найбільш динамічний етап розвитку української марки (2014–2024). Обґрунтовано потребу в дослідженні художньої-стилістичної трансформації поштової мініатюри під впливом викликів воєнного часу та цифрових технологій. Окреслено роль поштової марки як актуального засобу візуальної комунікації. Висновки. Встановлено, що, попри значну кількість праць з історії філателії та наявність ґрунтовних каталогів, у сучасному мистецтвознавстві відчувається брак досліджень, де б розглядалася марка як об’єкт графічного дизайну. Більшість наявних розвідок мають фрагментарний характер і зосереджені на періоді до 2010 р. Доведено потребу в комплексному дослідженні розвитку візуальної мови українських знаків поштової оплати в контексті сучасних тенденцій дизайну. Результати аналізу свідчать, що сьогодні українська марка вийшла за межі суто фінансового документа, ставши складним комунікативним актом, який потребує подальшого фахового вивчення як феномена візуальної культури.

Проєктна методика Василя Кричевського в типографічному дизайні як джерело культурної ідентичності сучасних візуальних практик

Наталя Удріс-Бородавко, Даніела Максимчук — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є вивчення типографічних робіт В. Кричевського, виявлення методів і прийомів роботи митця, що формують його авторську проєктну манеру, формування рекомендацій для розробки типографічних елементів у стилістиці В. Кричевського. Методи дослідження. Застосовано методи порівняльного аналізу, історико-культурного аналізу, мистецтвознавчого вивчення типографічних і леттерингових проєктів В. Кричевського, а також методи синтезу й узагальнення для формування проєктних рекомендацій. Наукова новизна статті полягає в осмисленні типографічної спадщини В. Кричевського в контексті сучасного українського графічного дизайну та систематизації його проєктного методу завдяки виокремленню ключових прийомів, актуальних для формування модерних проєктів з українською ідентичністю. Висновки. Реалізований В. Кричевським синтез української декоративності й конструктивізму сформував візуальний код, що дозволяє поєднати українську автентичність і модерність. Спадщина митця свідчить, що ідентичність виражається не лише через етнографічні мотиви, а й через глибинну логіку формоутворення. Осмислення й упровадження в сучасному графічному дизайні проєктної методики одного з фундаторів методології репрезентації української ідентичності у графіці і дизайні забезпечує тяглість мистецької традиції та підсилює ефективність сучасного проєктування. Аналіз типографічних і леттерингових робіт митця дає змогу виокремити ключові проєктні прийоми: зменшення або повне уникнення інтерлініяжу і трекінгу; використання конструктивних особливостей літер для їхнього гармонійного поєднання в орнаментальні типографічно-декоративні композиції; варіювання розмірами літер у межах одного слова та оперування внутрішньолітерним і міжлітерним простором; використання лігатур; уписування в геометричну форму; ритмічна внутрішня динаміка композиції. Ці прийоми можуть бути рекомендовані до вивчення та практичного застосування сучасними українськими графічними дизайнерами з метою формування авторського стилю, спрямованого на репрезентацію української ідентичності.

Вільна графіка в сучасному дизайні: концептуальні, технологічні, юридичні аспекти

Тетяна Касьян, Олена Галицька, Ірина Гладкова — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає в аналізі вільної графіки як художньо-виразного інструменту в сучасному дизайні, визначенні її ролі у формуванні образної мови проєктів, а також висвітлення специфіки правового захисту результатів такої творчої діяльності в контексті авторського права та інтелектуальної власності. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні загальнонаукових і спеціальних мистецтвознавчих та дизайнерських методів. У роботі застосовано методи аналізу й синтезу – для осмислення теоретичних підходів до вивчення вільної графіки, історико-мистецтвознавчий метод – для простеження еволюції графічних технік і їхнього використання в графічному дизайні, а також формально-стилістичний аналіз – для виявлення виразних засобів та образних характеристик графічних рішень. Окрім цього, використано системний та міждисциплінарний підходи, що дають змогу розглядати вільну графіку в контексті сучасних дизайнерських практик і правових механізмів захисту результатів творчої діяльності. Наукова новизна. У роботі вперше систематизовано виразні можливості вільної графіки, зокрема монотипії з використанням традиційних матеріалів (акварель, гуаш, олія) та «аля-прима» з використанням новітніх матеріалів, у контексті актуальних дизайнерських практик і цифрового середовища; окреслено специфіку ідентифікації авторства та охорони авторських прав на результати такої творчої діяльності. Дослідження розширює теоретичні уявлення про взаємодію художніх і правових чинників у дизайні та формує підґрунтя для подальшого розвитку методичних і правозастосовних підходів у сфері візуальної культури. Висновки. Вільна графіка є важливим засобом художньої виразності в сучасному дизайні, який сприяє формуванню індивідуальної авторської мови, підвищенню естетичної цінності та комунікативної ефективності дизайнерських проєктів. Її активне використання в традиційних і цифрових форматах зумовлює розширення меж дизайну та його інтеграцію з міждисциплінарними художніми практиками. Водночас виявлено низку проблем, пов’язаних із правовим захистом творів вільної графіки, зокрема складність фіксації авторства, особливості тиражування та поширення в цифровому середовищі, а також недостатню адаптованість чинних механізмів інтелектуальної власності до специфіки дизайнерської діяльності.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим аналізом правових інструментів захисту вільної графіки в умовах цифровізації, розробленням методичних рекомендацій для дизайнерів щодо захисту авторських прав, а також вивченням нових форм взаємодії вільної графіки з цифровими технологіями, зокрема у сфері мультимедійного, інтерактивного та віртуального дизайну.

Образ універсального в дизайні музичного альбому кінця 1960-х – 1970-х років

Іван Небесник — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає в концептуалізації дизайну музичного альбому кінця 1960-х–1970-х рр. як автономного об’єкта візуальної культури та у виявленні механізмів формування образу універсального засобами пластичних і типографічних стратегій. Завдання роботи передбачають дослідження дизайну музичного альбому зазначеного періоду як самостійного феномену візуальної культури; виявлення механізмів формування образу універсального через пластичні й типографічні засоби; теоретичне осмислення обкладинки як складного семіотичного поля; систематизацію стратегій універсального через аналіз взаємодії різних режимів візуальної образності в її структурі, а також міждисциплінарний аналіз композиційно-пластичних механізмів, що забезпечують синестетичну взаємодію музичного та візуального начал. Методологія дослідження ґрунтується на історико-культурному аналізі соціокультурного контексту доби, формально-стилістичному та композиційному аналізі дизайнерських рішень, а також на елементах семіотичного підходу для інтерпретації взаємодії тексту й зображальних елементів у структурі оформлення музичного альбому. Наукова новизна полягає в осмисленні дизайну музичного альбому як автономного інструменту в системі графічної комунікації та в уточненні його ролі в конструюванні образу універсального як світоглядної моделі епохи. Уперше акцентовано увагу на взаємозв’язку абстрактної образності, міждисциплінарного художнього синтезу й типографічних підходів як цілісної проєктної стратегії. Висновки. Дослідження засвідчує, що дизайн музичного альбому означеного періоду відображає фундаментальні світоглядні трансформації другої половини ХХ ст. Унаслідок аналізу було виявлено такі закономірності: cтатус автономного візуального висловлювання (дизайн альбому цього періоду перестав бути суто ілюстративним додатком до музики. Він перетворився на складне семіотичне поле, де візуальні структури – через радикальну абстракцію, іконографічну фігуративність або архетипічну символіку – формують простір трансцендентного досвіду, що доповнює метафізичну властивість звукового простору); механізми формування «образу універсального» (виявлено, що «образ універсального» конструюється шляхом синтезу міждисциплінарних художніх практик: від колажних технік і фотографічного експерименталізму до оптичних ефектів та інтелектуалізованої типографії. Ця синтетична семантична модель дає змогу інтегрувати розрізнені культурні коди (історичні, міфологічні, футуристичні) в цілісний світоглядний концепт); архетипізація як інструмент комунікації (застосування юнгіанської оптики довело, що актуалізація архетипічних образів (наприклад, через цитування колоди Таро або використання універсальних знаків-символів) дозволяє дизайну альбому апелювати до глибинних шарів колективного несвідомого. Це робить обкладинку зрозумілою на інтуїтивному, загальнолюдському рівні, перетворюючи її на позачасовий об’єкт, вільний від локальних маркетингових контекстів); цілісність проєктної стратегії (доведено, що успішні дизайнерські рішення епохи пізнього модернізму базуються на взаємодії музичного змісту та художньої форми. Вилучення вербальних маркерів (назви гурту чи альбому) на користь абстрактних знаків або метафоричних об’єктів стає стратегією герметизації смислів, що підкреслює концептуальну незалежність і сакральність музичного артефакту). Отже, дизайн музичного альбому 1960–1970-х рр. не лише відобразив світоглядні зсуви другої половини ХХ ст., а й сформував нову графічну мову, яка через інтеграцію мистецьких практик створила унікальну модель «універсального», що продовжує впливати на сучасні стратегії візуальної комунікації.

Порівняльний графічний аналіз арабських шрифтів у християнських виданнях XVIII ст. (Валахія та Близький Схід)

Олексій Чекаль — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження – встановити генезис перших арабських металевих шрифтів для християнської літератури та проаналізувати діяльність просвітника й видавця – митрополита Атанасія Даббаса; з’ясувати мистецьку спадщину та вплив на друкарську справу Близького Сходу таких шрифтових дизайнерів, як Анфім Іверський та Абдалла Захер; дослідити трансформацію форм літер, лігатур, а також пунктуаційного й типографічного оздоблення арабських літургійних книг. Методологія статті включає збір та аналіз друкованих християнських видань Близького Сходу, порівняння різних арабських шрифтів на основі геометричних та пропорційних вимірювань, систематизацію наукових джерел, дизайнерське дослідження побудови літер та узагальнення отриманих результатів. Використано методи порівняльного аналізу, створення промальовок двох типів арабських шрифтів (Бухарест, 1701 та Алеппо, 1706), а також систематизацію результатів порівняння на основі таблиць абеток та накладання контурів літер. Наукова новизна. Попри те, що до теми спорідненості арабських шрифтів друкарень Валахії та Близького Сходу зверталися і європейські й арабські, і українські дослідники, у цій статті вперше проведено якісний дизайнерський і типографічний аналіз гарнітур літургійних книг; здійснено комплексне дослідження окремих літер, розроблених Анфімом Іверським та Абдаллою Захером. Висновки. На основі аналізу бібліографічних джерел, зібраних даних, зображень графем та окремих слів було сформовано уявлення про різний генезис форм арабських шрифтів із друкарень Снагова/Бухареста та Алеппо/Бейрута. Розкрито особливості спрощення і схематизації форм літер та взаємозв’язку навичок в арабській каліграфічній традиції зі створенням металевих пуансонів, що вплинуло на формування типографічного образу арабських видань і на розвиток східної християнської візуальної культури. Методом порівнянням доведено, що попередня теорія спорідненості добірок друкарських шрифтів із християнських видань Валахії та Сирії має певні вади та потребує перегляду й більш професійного дизайнерського дослідження всіх форм металевих літер та особливостей набору тексту.

Генеративний дизайн як новий етап розвитку проєктно-технічної графіки

Софія Геренко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є обґрунтування генеративного дизайну як якісно нового етапу в історичному розвитку проєктно-технічної графіки шляхом визначення його теоретичних основ, структурних характеристик та епістемологічних наслідків. Дослідження спрямоване на визначення того, як алгоритмічні та параметричні системи трансформують логіку графічної репрезентації, переосмислюють роль дизайнера та змінюють візуальну мову проєктно-орієнтованого моделювання в рамках сучасної цифрової культури. Методологія дослідження. Використано культурно-історичний метод для простеження еволюції проєктно-технічної графіки від традиційних репрезентативних практик до алгоритмічних і генеративних систем. Порівняльний аналіз дав змогу зіставити конвенціональні технології проєктування з параметричними та AI-орієнтованими підходами. Дискурсивний аналіз застосовано для виявлення концептуальних змін у трактуванні ролі дизайнера в умовах «другого цифрового повороту». Інтерпретаційний підхід дав змогу окреслити епістемологічні й ціннісні зрушення, пов’язані з упровадженням генеративного дизайну та штучного інтелекту в проєктну практику. Наукова новизна полягає в концептуалізації генеративного дизайну як якісно нового етапу розвитку проєктно-технічної графіки, що інтерпретується не тільки як технологічний прогрес, а і як структурна трансформація її репрезентативних та епістемологічних основ. Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що генеративний дизайн становить собою якісну трансформацію в розвитку проєктно-технічної графіки, а не просто технологічне оновлення. Проєктно-технічна графіка еволюціонувала від стабільної та детермінованої візуальної інструкції до динамічного обчислювального процесу. У генеративних середовищах креслення замінюються системами правил, обмежень та оцінювальних критеріїв. Репрезентація трансформується в генерацію, а проєкт існує як поле можливих ітерацій, а не як остаточна форма. Професійна ідентичність дизайнера зазнає суттєвої реструктуризації.

Засоби моушн-дизайну та художньо-стилістичні особливості пояснювальних відео для брендів у сфері IT

Віктор Бушиков — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Метою статті є виявлення і систематизація засобів моушн-дизайну та художньо-стилістичних особливостей пояснювальних відео для IT-брендів, а також уточнення того, як ці рішення працюють у стратегіях бренд-комунікацій, підсилюючи впізнаваність, зрозумілість повідомлення й довіру до продукту. Методи дослідження. У статті застосовано якісний підхід, що поєднує метод кейс-стаді та мультимодальний контент-аналіз. Проаналізовано вибірку професійних комерційних відеороликів українських та міжнародних IT-компаній (2020–2024 рр.). Кодування здійснено за параметрами графіки, колористики, типографії, анімаційних прийомів, звукового оформлення та сторітелінгу, а також за ознаками узгодженості цих компонентів із бренд-айдентикою. Теоретико-методологічною основою інтерпретації комунікаційної ефективності слугують положення теорії комунікативної дії Ю. Габермаса. Наукова новизна. Систематизовано особливості використання моушн-дизайну в пояснювальних відео, визначено ключові стилістичні підходи (мінімалізм, футуристична естетика, ізометрія), що сприяють зменшенню когнітивного навантаження. Обґрунтовано важливість узгодження мультимедійних компонентів експлейнерів (типографія, колір, анімація, звукове оформлення, сторітелінг) з бренд-айдентикою IT-компаній. Висновки. Ефективність пояснювальних відео залежить від ретельного підбору стилістичних рішень, чіткої структури повідомлення та узгодженості всіх компонентів з айдентикою бренду. Доведено, що експлейнери виступають не лише засобом інформування, а й комунікативним актом, який формує довіру та закріплює позиціонування бренду через послідовну візуальну мову. Практичний досвід підтверджує ефективність цього інструменту для пояснення складних технологічних концепцій і підтримки лояльності аудиторії.

Сучасне іміджетворення крізь призму жіночих архетипів античної міфології

Рада Михайлова, Олена Костюченко — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у виявленні сучасних підходів до розроблення іміджу у вигляді модульних варіантів, заснованих на архетипах – універсальних першообразах, проявлених у міфах, казках, релігії, мистецтв. Адаптовані до сучасних запитів, архетипи надають іміджу образної змістовності, що стосується світоглядних та мистецьких надбань, а також психологічного досвіду античної художньої культури. Методи дослідження базуються на поєднанні теоретичного осмислення наукових джерел і практичних кейсів іміджетворення, здійснених на основі архетипів античної міфології. Використано аналітичний, структурний та порівняльний методи, а також історично-системний підхід, що дає змогу оцінити ефективність рішень за об’єктивними критеріями. Комплексний дослідницький підхід дозволяє визначити головні візуально-іконографічні, образні та світоглядно-психологічні особливості архетипових моделей, створених за античними зразками, а також детально проаналізувати їхню специфіку, що сприяє з’ясуванню можливостей творчих рішень стилістів-дизайнерів у їхньому використанні під час створення іміджу з конкретним змістовним наповненням. Наукова новизна полягає у висвітленні іміджетворення як особистого стилю, трансформованого в системі традицій з переходом в систему модерну. Показано, як архетипи, що виникли в античній культурія, можуть бути адаптовані для індивідуальних образів, надавши іміджевим рішенням повноти, актуальності та ефективності. Висновки. Жіночі архетипи, кристалізовані в античній міфології, мистецтві, культурі та доведені до рівня класичних, стали джерелом дослідження, вивчення та інтерпретацій в сучасній візуальній культурі. Зокрема, в іміджетворенні вони демонструють придатність до адаптації на різних платформах та в різних контекстах візуалізації – від образів представниць шоубізнесу – до образів громадських та політичних діячок. При збереженні загальної впізнаваності, різні версії іміджу, інтерпретованого за зразками богинь як жіночих персонажів грецького Олімпу, несуть у собі культурно-історичні формули, які дешифрують специфічні риси людської вдачі. Цим вони сприяють підбору інструментів стилізацій для їхнього втілення та розкриття з метою створення потрібного іміджу. Розподіл і систематизація архетипів Артеміди, Афіни, Афродіти, Гестії, Гери, Деметри, Персефони виявив їхній потенціал іміджетворення в умовах запитів сучасного політичного та культурного буття. Іміджетворення й індивідуальний стиль у сьогоденні має розглядатися як система, що дає змогу адаптувати традиційні уявлення у візуальні рішення на рівні сучасних вимог. Іміджетворення як інструмент запланованої трансформації визначається не лише естетичними якостями, а й конкретними показниками змістовної ефективності, тобто досягнення мети щодо донесення до аудиторії конкретної візуально-психологічної інформації. Перспективи розвитку індивідуального стилю шляхом образу-іміджу полягає в поєднанні стратегічного підходу та нових технологій, включно із підходами до дизайну як інструменту візуалізації давніх, зокрема, античних архетипів на основі їхньої актуалізації в сучасних умовах. Така позиція висуває вимоги до поглиблення професійної підготовки іміджмейкера як головного виробника конкурентоспроможних зразків дизайн-продукту з деталізацією культурно-мистецьких та психологічних параметрів.

Естетика краси і потворства в ювелірному мистецтві на зламі ХІХ–ХХ ст.: мотиви комах у прикрасах доби модерну

Юлія Романенкова — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті сфокусована на вивченні ювелірних виробів, створених із використанням мотивів комах, що позиціонуються як квінтесенція уявлень про красу і потворність різних часових відтинків, трансформацію естетичних уявлень про категорії краси й потворності з плином часу. Акцент зроблено на добі модерну як періоду, що був особливо плідним на звернення до мотивів комах у ювелірному мистецтві і характеризувався зміною ставлення споживача до таких виробів й образного ряду, що втілює категорії «потворне» і «прекрасне». Методологія дослідження передбачає застосування комплексного підходу для характеристики ювелірних виробів як сегмента образу людини, її стилю, іміджу; історичного, хронологічного методів – для органічного презентування матеріалу в певній послідовності ходу подій; біографічного – для акцентів на місці ювелірного мистецтва у творчій біографії окремих митців; іконографічного – для мистецтвознавчого аналізу художніх характеристик конкретних ювелірних виробів; компаративний метод застосовувався для порівняння прикладів різних історичних відтинків з метою виявлення трансформації трактування мотиву комах із плином часу. Наукова новизна розвідки вбачається в систематизації даних, комплексному аналізі застосування мотиву комах у зарубіжному ювелірному мистецтві доби модерну, спробі побудови антології мотиву комахи в ювелірному світі зламу ХІХ–ХХ ст. як утіленні уявлення про красу й потворність. Ювелірні витвори із застосуванням мотиву комах позиціоновані як індикатор смаку, тобто розширено тлумачення ювелірного виробу як зразка декоративно-вжиткового мистецтва та виведено його в широку загальноестетичну площину. Висновки. Унаслідок аналізу найхарактерніших прикладів ювелірного мистецтва Західної Європи зламу ХІХ–ХХ ст. (передусім – Франції, частково – Великої Британії) було виявлено, що мотив комах став одним із найбільш затребуваних у митців доби модерну, завдяки йому художники втілювали в життя нові уявлення про красу та її антагоніста – потворність. Зроблено стислий екскурс у попередні епохи з метою простежити зміни в ставленні до образу комах у різні часи та попит на їхнє застосування. Відзначено популярність і висвітлено її причини для мотивів жуків-скарабеїв у Давньому Єгипті, бджіл за часів Наполеона Бонапарта у Франції, жуків-златок від кінця ХІХ ст. до сучасності, а особливо – метеликів та бабок у добу модерну. Кожен приклад розглянуто і в площині дизайну, і переважно з огляду на складну семантику обраного елемента. Аналіз проведено на прикладах творів А. Вевера, Ф. Вольферса, Л. Гайара, Р. Лаліка, Ж. Фуке, його доповнено англійськими прикладами вікторіанської доби, у тому числі із творів ювелірного будинку Дж. Брогдена.