Принципи інклюзивного дизайну інтер’єрів реабілітаційних центрів: український та міжнародний досвід

Анотація

Метою статті є узагальнення підходів до інклюзивного дизайну інтер’єрів реабілітаційних центрів на основі аналізу українських і зарубіжних практик. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аналітичного, описового та структурно-функціонального підходів, що дає змогу комплексно оцінити принципи організації доступного середовища та їх вплив на комфорт і функціональність простору. Застосовано аналітичний метод для розгляду принципів інклюзивності в контексті сучасних соціальних викликів; описовий – для виявлення особливостей організації середовища; структурно-функціональний – для характеристики складових доступності; методи узагальнення – для визначення тенденцій розвитку; візуально-аналітичний підхід – для інтерпретації архітектурно-просторових рішень. Наукова новизна. У статі авторами було узагальнено наукові підходи до доступності середовища через виокремлення фізичного, сенсорного та психологічного аспектів як взаємопов’язаних складових реабілітаційного простору. Розглянуто положення універсального дизайну, сформульовані Р. Мейсом і розвинені Е. Стайнфельдом та Дж. Мейселом, у контексті їх застосування з урахуванням функціональних і психоемоційних чинників. На основі аналізу українських і зарубіжних практик визначено підходи до формування доступного та терапевтично орієнтованого середовища, зокрема поєднання безбар’єрних рішень, адаптивного зонування, зрозумілої навігації та сучасних технологій. Встановлено, що ефективність простору залежить від інтеграції аспектів доступності та узгодженості функціональних елементів. Висновки. Інклюзивний дизайн є ключовим чинником створення ефективного реабілітаційного середовища, що поєднує безбар’єрність, функціональність і врахування потреб пацієнтів і відвідувачів, та потребує подальшого розвитку з урахуванням міжнародного досвіду.