Традиція як інновація: культурна спадщина в методиці дизайн-освіти

Анотація

Метою дослідження є визначення теоретичних засад і практичних напрямів використання історичної й культурної спадщини Черкащини як концептуальної основи освітніх програм із графічного дизайну та дизайну одягу в Черкаському державному технологічному університеті (ЧДТУ), а також обґрунтування ролі регіональної культурної ідентичності у формуванні візуальної культури майбутніх дизайнерів. Методи дослідження. У статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів (культурологічний, мистецтвознавчий та ін.), що забезпечують цілісний аналіз проблеми інтеграції культурної спадщини в методику викладання дизайн-освіти. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації регіональної культурної спадщини як інноваційного ресурсу сучасної дизайн-освіти. Запропоновано інтеграцію культурологічного, компетентнісного та проєктно-спрямованого підходів, що уможливлює застосування образотворчої спадщини народної культури як засобу становлення дизайн-мислення, креативності та фахової ідентичності дизайнерів, що навчаються. Висновки. Унаслідок дослідження встановлено, що історична та культурна спадщина Черкащини є важливим ресурсом розвитку сучасної дизайн-освіти, який сприяє поєднанню професійної підготовки майбутніх дизайнерів із формуванням їхньої культурної та громадянської ідентичності. Інтеграція регіонального культурного контексту в освітні програми Черкаського державного технологічного університету забезпечує формування цілісної моделі підготовки фахівців, у якій технічні навички поєднуються з умінням працювати з культурними смислами та візуальними кодами. Результати впровадження культурно-спрямованих освітніх методик підтверджують їхній вплив на заохочення здобувачів освіти, якість проєктної роботи, рівень розвитку фахових та соціокультурних умінь. Досвід ЧДТУ може бути розглянутий як перспективна модель інтеграції історико-культурної спадщини в систему підготовки дизайнерів та адаптований в інших закладах вищої освіти України.