Екоплакат як форма соціокультурних комунікацій

Анотація

Стаття розкриває роль плаката, який на початку ХХІ ст. не втрачає позицій основного рекламного носія для зовнішньої реклами (особливо в сіті-лайтах), в інтер’єрах різного призначення, навіть як елемент декору замість картин, у віртуальних конкурсах різної тематичної спрямованості, і може бути трансформованим у рекламні інтернет-банери. З метою дослідження екологічної соціальної реклами проведено емпіричний аналіз візуальної мови та стилістичних тенденцій у плакаті. Методологія дослідження базується на переосмисленні результатів Міжнародного проєкту «ЕКО-культура», завданнями якого були розвиток екомислення, популяризація екотрендів, формування засобами плакатного мистецтва нового стилю життя в умовах міського середовища, просування концепції чистих міст та культури споживання. У такий спосіб доводиться роль освіти, мистецтва і дизайну та відповідальності кожного з нас у системних змінах щодо збереження довкілля. Для виконання поставленої мети було застосовано наукові методи: системно-структурний, соціокультурний, аксіологічний, компаративний, метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Екоплакат актуалізовано як форму соціокультурних комунікацій, стратегічно спрямовану на збереження довкілля та створення комфортних умов для життєдіяльності людини, зміни споживацьких настанов, посилення соціальної відповідальності і позитивних ціннісних орієнтацій. Висновки. Сучасний стан екоплаката, зокрема в Україні, мотивує до подальших ініціатив та міждисциплінарного підходу до розвитку екокультури в суспільстві засобами плакатного мистецтва. В арсеналі прийомів підвищення ефективності та естетичного рівня екоплаката авторами виокремлено використання креативних рекламних технологій – візуальних метафор, гіпербол, асоціацій, алегорій та метонімій, орієнтуючись на досвід відомих плакатистів й учасників міжнародних виставок та конкурсів.