Фестивалі ілюстрацій та книжкові ярмарки у розвитку української ілюстрації як сектору креативних індустрій

Анотація

Мета статті полягає у з’ясуванні значення і функцій фестивалів ілюстрації та книжкових виставок-ярмарків у соціокультурному ракурсі, а також визначенні та узагальненні рівня представленості української ілюстрації у міжнародному просторі завдяки участі у таких заходах. Методи дослідження. Застосовано емпіричний метод, метод аналізу та синтезу. Аналізу підлягали публіцистичні матеріали про міжнародні заходи, що містять локації для представлення ілюстративних творів та фахової комунікації між ілюстраторами. Наукова новизна. В статті розглянуто теоретичні аспекти значення професійних виставок ілюстраторів на міжнародних книжкових ярмарках, конкурсів та фестивалів у галузі ілюстрації для розвитку цього сектору креативних індустрій. Визначено, що зазначені заходи є потужним соціокультурним феноменом та ефективною платформою соціальної комунікації між основними гравцями сектору. Заходи виконують також компенсаторну функцію та функцію мотивації і для професійних кіл, і для пересічних глядачів ілюстрації, а їхня святковість та позитивний громадський резонанс підвищує значущість ілюстрації як сектору креативних індустрій серед населення. Також у статті вперше синтезовано фактологічні дані про відзнаки і нагороди українських ілюстраторів, що існують в окремих публікаціях-новинах, у хронологію кожного заходу. З’ясовано, що найпривабливішим для участі українських ілюстраторів є Виставка ілюстраторів Болонського ярмарку дитячої книги, оскільки хронологія досягнень на цьому заході найдовша та найбільша. Найуспішнішими авторами-ілюстраторами з точки зору міжнародних нагород є Романа Романишин та Андрій Лесів (творча майстерня «Аґрафка»). Висновки. Впродовж останнього десятиріччя українська ілюстрація активно заявляє про себе на міжнародному рівні. Створені у 2010-х рр. роботи відповідають світовим трендам і привертають увагу зарубіжних колег, видавців, критиків. За останні роки на значно вищий рівень вийшла промоція та PR ілюстраторів, що збільшує розголос про здобутки України та зміцнює престижність сектору в колах громадськості. Постійність світового визнання вузького кола українських ілюстраторів при наявності численної кількості талановитих авторів піднімає питання про формування культури професійних амбіцій українських ілюстраторів, коли презентація себе у міжнародних конкурсах і фестивалях, подання своїх робіт до участі повинна розумітися складовою фахової діяльності. Презентацію української ілюстрації в таких заходах можна трактувати як інструмент культурної дипломатії України в міжнародному просторі.