Візуальне мистецтво для людей з інвалідністю зору: повернення до синкретизму

Анотація

Дослідження присвячене інклюзивності у мистецтві й дизайні. Його мета – виявити певні форми й засоби, які можуть значно наблизити для людей з інвалідністю зору досвід спілкування з візуальним мистецтвом, а також – з’ясувати можливості створення унікального інклюзивно орієнтованого мистецтва. Методи дослідження: загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, формальний, феноменологічний. Наукова новизна. У результаті порівняльного аналізу наявних інклюзивних проєктів, а також – тих форм сучасного мистецтва, які свого часу актуалізували досвід тактильного сприйняття, виявлено підходи, які здатні скоригувати сприйняття артоб’єктів для людей з порушенням зору і за допомогою цих засобів створювати унікальний мистецький продукт. Висновки. У результаті дослідження виявлено три підходи до створення інклюзивних мистецьких проєктів для людей з інвалідністю зору. Перший полягає у свого роду «перекладі» архітектурних форм мовою, осяжною для так тильного зчитування моделі. Складовими цієї мови є розмір, що має бути оптимальним як для сприйняття на дотик, так і для осягнення артоб’єкту як цілого; відтак важливі масштаб і збережені пропорції елементів, текстура матеріалів і фактура форм, деталі, які надають унікальності певному твору. Другим підходом є створення адаптованих артоб’єктів, які мають регламентовану рельєфну текстуру, нанесену за допомогою цифрових технологій. За відповідною інструкцією або супроводом екскурсовода можуть бути ідентифіковані певні об’єкти, лінійний малюнок і навіть колір. Чергування текстур різної щільності і гладких поверхонь дозволяє передати повідомлення про кольори, втім, лише досить обмежену палітру. В обох випадках є дублювання інформації шрифтом Брайля та оснащення QR-кодом з аудіоінформацією. Втім, обидва підходи є саме адаптивним продуктом, безумовно, дуже цінним у можливості творення уявлення про візуальне мистецтво. Натомість, доходимо до важливості ще одного підходу, який у статті називаємо синкретичним. Він більшою мірою відповідає саме суті мистецького переживання, дефіцит якого, за нашим переконанням, й переживають люди з інвалідністю зору. Такий твір чи напрям претендує бути не моделлю чи «перекладом» певного артоб’єкта на мову тактильних відчуттів, а власне унікальним твором мистецтва й дизайну, універсальним для будь-якої людини і, водночас, таким, що маркує твір власне присутністю людей з інвалідністю і є доступним для їхнього сприйняття.