Урбаністичні гібриди: сквот як перехідна форма між окупацією та інституалізацією мистецьких кластерів

Анотація

Сучасні урбаністичні процеси дедалі більше характеризуються неформальними практиками просторового привласнення, серед яких сквот постає одним із найбільш суперечливих явищ. Його поява виявляє прогалини в міській політиці, залишаючи великі території невикористаними, проте відкритими для тимчасової експлуатації. Метою статті є аналіз ролі сквотингу як перехідної міської форми між просторовою окупацією та інституціоналізацією мистецьких кластерів. У роботі застосовано типологічні, порівняльні та морфоаналітичні методи дослідження. Наукова новизна. У статті уперше запропоновано цілісну морфологічну модель сквотингу, що містить виокремлення п’яти морфотипів сквотів, кожен з яких уособлює окремий сценарій розвитку від стихійного захоплення до часткової комодифікації в межах культурних інституцій. Ці морфотипи відображають різноманітність практик сквотингу та демонструють їхній потенціал еволюціонувати від короткочасних протестних дій до платформ сталого культурного виробництва. Окрім того, розроблено оригінальну класифікацію міських гібридів, яка розташовує сквоти та арт-кластери в координатній моделі, визначеній двома параметрами: рівень інституціоналізації та інтенсивність просторового спротиву. Така система уможливлює простеження динамічних зрушень сквотів у часі та порівняння їхніх траєкторій у різних міських контекстах. Також сформовано класифікацію сквотів за типами просторової трансформації, що розрізняє зворотні, адаптивно-реутилізовані, трансформативні, напівінституціональні та радикально-дисидентські сквоти. Ця морфологічна перспектива підкреслює архітектонічну логіку сквотингу та його здатність перепрофільовувати занедбані індустріальні, житлові чи публічні середовища. Висновки. Сквотинг є транзиторною формою урбаністичного розвитку, що поєднує спротив і формування нових культурних моделей. Виокремлені морфотипи сквотів та два типи арт-кластерів демонструють різні траєкторії переходу від неформальної окупації до інституціоналізації, причому індустріальні кластери виникають лише після етапу індустріального сквотингу. Запропонована типологія урбаністичних гібридів і класифікація просторових трансформацій дають змогу розглядати сквоти й арт-кластери як взаємопов’язані елементи міської екосистеми та оцінювати їхній потенціал у стратегіях ревіталізації постіндустріальних територій.